Наста́вник

-а, чоловічий рід 1) Той, хто дає поради, навчає; порадник, учитель. || Досвідчений працівник, що здійснює шефство над молодими робітниками, робітницями. 2) діалектизм Наглядач.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Наставник

(той, хто наставляє, дає напучення), у[в]читель, навчитель, метр, (той, хто є авторитетом у якій-н. галузі, передає свій досвід, знання, є для инших прикладом); повчальник (при несхвальному ставленні)

Словник синонімів

Наста́вник

наставник; напутник машинист-наставник — ж.-д. машиніст-наставник, род. п. машиніста-наставника классный наставник — дорев. класний наставник

Російсько-український словник

Наста́вник

ч preceptor, tutor, instructor, mentor, teacher; monitor, coach

Українсько-англійський словник

Наставник

adviser, monitor

Українсько-англійський юридичний словник

Наста́вник

1) наставник 2) диал. надсмотрщик

Українсько-російський словник