-а, -е. 1) Який живе в нужді, нестатках; убогий; прот. багатий. || Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. || у значенні іменника бі́дний, -ного, чоловічий рід Убога людина, бідняк. 2) Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний. 3) Невеликий кількістю, недостатній. 4) Який має в незначній кількості потрібні риси, ознаки. 5) на що, чим. Який має, містить мало, недостатньо чого-небудь. 6) Який викликає співчуття; нещасний, бідолашний.
1) (який живе в нестатках), не(за)можний, нестатечний, нещасний, бідолашний, у[в]богий, злиденний, нужденний, голий 2) (який відзначається бідністю, властивий біднякам), недорогий, непишний, у[в]богий, злиденний, мізерний, нужденний, жалюгідний, жебрацький 3) (який викликає співчуття), нещасний, бідолашний
1) (небагатий) poor; needy, indigent, penurious 2) (нещасний, бідолашний) unfortunate, unhappy, pitiable 3) (недостатній) barren, insipid, jejune бідний за змістом (за задумом) — barren, jejune 4) (як ім.) poor man
indigent, (про людину) low-lived, necessary, poor
I прил. бедный; убогий; (слабее) нуждающийся; (сильнее) нищий II (крайне посредственный) бедный, убогий; (недостаточный) скудный бідний на розум — скудный умом, скудоумный; ум короток; (глуповатый) простой; (ограниченный) недалёкий, простоватый III (несчастный) бедный IV (род. -ого); сущ. бедный