-а, -е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до вимусити. 2) прикм. Який здійснюється чи здійснений проти бажання, потреби, під тиском обставин. Вимушений прогул — час, протягом якого працівник з вини адміністрації був позбавлений можливості працювати. 3) прикм. Здійснюваний через силу, роблений, нещирий.
1) (який здійснюється / здійснений проти бажання, під тиском обставин), примусовий, примушений, мимовільний 2) (здійснюваний через силу), роблений, нещирий, удаваний, неприродний
1) (en)forced; compelled 2) (роблений, нещирий) unnatural, forced, constrained, stiff, effected
compulsed, coerced, compulsory, constrained, enforced, forced sale, forced, induced, involuntary, necessary, nonvoluntary
I прич., прил. вынужденный II (неестественный) прил. принуждённый; натянутый