I ви́носити див. виношувати. II вино́сити -о́шу, -о́сиш; наказ. сп. вино́сь; недоконаний вид, ви́нести, -су, -сеш; мин. ч. ви́ніс, -несла, -несло; доконаний вид, перехідне дієслово 1) Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. || Несучи, доставляти куди-небудь, в якесь місце або комусь. || Вибиваючи, виламуючи, переміщати в інше місце. || Поміщати яку-небудь частину окремо (про текст). || переносне значення Оголошувати, подавати для ознайомлення або вирішення чого-небудь. Виносити на люди — робити відомим усім чи багатьом; розголошувати. 2) Швидко вивозити, переміщати куди-небудь. || Захоплюючи з собою, викидати куди-небудь (про воду, вітер). 3) переносне значення Здобувати знання, одержувати відомості, пройматися яким-небудь почуттям і т. ін., навчаючись, читаючи, спілкуючись із кимсь тощо. 4) Виставляти, пересовувати, переводити що-небудь уперед, угору тощо. 5) Ухвалювати, вирішувати що-небудь. 6) розмовне слово Витерплювати, витримувати що-небудь неприємне, тяжке. 7) діалектизм Дорівнювати, становити.
матем. выносить, уносить (золу, топливо при горении)
= винести 1) (захоплюючи із собою, залишати де-н.), викидати, викинути 2) (ставити назовні, забираючи звідки-н.) виставляти, виставити
I док. див. виношувати ви́носити II = винести вино́сити
(вердикт) attain, (вирок, рішення тощо) bring in, (рішення) give, hand down, pass, pronounce, (рішення, вердикт) reach, render
I ви́носити выносить II ви́носити 1) выносить 2) (об одежде) износить III ви́носити см. виношувати IV вино́сити = ви́носити выносить, выносить V вино́сити = ви́нести 1) выносить, вынести; (уходя, брать с собой) уносить, унести; (носить вверх, на что) взносить, взнести 2) (о счёте, цене, сумме) диал. составлять, составить