і вистарча́ти, -а́є, недоконаний вид, ви́старчити, -чить, ви́стачити, -чу, -чиш, доконаний вид 1) чого і без додатка, безос. Бути достатнім для чого-небудь. 2) перех. і без додатка, застаріле Забезпечувати чимсь, давати, постачати щось у достатній кількості.
= вистачити (чого й без додатка, безос. — бути достатнім для кого / чого-н.), ставати, стати
= вистачити to suffice, to be sufficient (enough)
I безл. хватать, хватить, доставать, достать; ставать, стать цілком вистачить — вполне хватит (достаточно); за глаза хватит II доставлять, доставить