-я́юся, -я́єшся, недоконаний вид, відділи́тися, -ілю́ся, -і́лишся, доконаний вид 1) Відриватися від цілого або того, до чого приєднане, прикріплене; відставати. 2) Відокремлюватися, виділятися із складу кого-, чого-небудь. 3) Відокремлюючись, відходити, віддалятися від кого-, чого-небудь; відсторонятися. 4) рідко. Вирізнятися на тлі чого-небудь, відрізнятися кольором від чогось. 5) Беручи частину спільного майна, землі, переходити на самостійне господарювання. 6) чим. Бути відокремленим, відгородженим від чогось чим-небудь.
отделяться
I = відділитися (перев. про що-н. прикріплене — переставати бути разом із чимось), відокремлюватися, відокремитися, відлуплюватися, відлупитися; відриватися, відірватися (унаслідок поштовху, потягнення); відставати, відстати, відпадати, відпасти, відвалюватися, відвалитися (перев. само собою); відклеюватися, відклеїтися, відлипати, відлипнути, відліплюватися, відліпитися (про приліплене) II ▶ див. відмежовуватися, відокремлюватися
= відділитися to separate, to get detached відділятися від компанії — to desert (to leave) the party, to sheer off
= відділи́тися отделяться, отделиться