-а́ю, -а́єш і рідко відлу́чувати, -ую, -уєш, недоконаний вид, відлучи́ти, -учу́, -у́чиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Відокремлювати від кого-, чого-небудь, позбавляти зв'язку, порушувати стосунки з ким-, чим-небудь. Відлучати від церкви кого — проголошувати чужим церкві, вилучати із загалу віруючих. 2) Припиняти годування дитини грудьми, материнським молоком. || Не допускати маля свійської тварини до матері, щоб воно ссало. Відлучати від грудей.
= відлучити 1) (від грудей) to wean 2) (від церкви) to excommunicate
= відлучи́ти 1) отлучать, отлучить; отделять, отделить 2) (о ребёнке) отнимать от груди, отнять от груди, отлучать (от груди), отлучить (от груди) 3) с.-х. отлучать, отлучить