-я́ю, -я́єш, недоконаний вид, відмо́вити, -влю, -виш; мн. відмо́влять; доконаний вид 1) неперех., кому та з інфін. Давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ. 2) неперех. Говорити у відповідь; відповідати. 3) перехідне дієслово Настійно переконувати когось не робити чого-небудь; відраджувати. 4) неперех., переносне значення Переставати працювати, діяти внаслідок несправності, зіпсуття (про механізми). 5) неперех., переносне значення Переставати діяти або підкорятися волі і т. ін. внаслідок перевтоми тощо (про частини людського організму).
техн. отказывать (переставать действовать)
= відмовити 1) (комусь у чомусь) to refuse (smth. to smb.), to deny відмовляти в акцепті (векселя) — to dishono(u)r відмовляти в допомозі — to refuse aid відмовляти в задоволенні позову юр. — to nonsuit відмовляти від дому — to forbid the house, to close one's door to smb., to forbid smb. to visit one's house 2) (відраджувати) to dissuade one (from a thing), to persuade one not to 3) тех. (переставати працювати) to fail, to stop working
(у позові, праві, визнанні права судовим рішенням) abjudicate, (у чомусь) decline, deny, (у підтвердженні) disaffirm, (у позові тощо) dismiss, refuse
= відмо́вити 1) отказывать, отказать йому не можна відмовляти [в] дотепності — ему нельзя отказать в остроумии 2) (давать ответ) отвечать, ответить 3) (разубеждать) отговаривать, отговорить