-юю, -юєш, недоконаний вид, відокре́мити, -млю, -миш; мн. відокре́млять: доконаний вид, перехідне дієслово 1) Роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого. 2) Розділяючи, відмежовувати щось від чогось чим-небудь. || Відмежовувати собою щось від чогось; бути межею між ким-, чим-небудь; розділяти. 3) Розпізнавати, бачити відмінності між чим-небудь. 4) Переривати зв'язок, зв'язки між ким-, чим-небудь. 5) грам. Вирізняти другорядні члени речення, вставні слова тощо розділовими знаками на письмі, інтонацією в усній мові.
матем.; техн.; физ. отделять (изолировать, отграничивать - ещё), отъединять, разобщать, уединять
I = відокремити 1) (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), відділяти, відділити, відривати, відірвати, у[в]ривати, урвати, у[в]вірвати; відламувати, відламати (ламаючи); відколювати, відколоти (ударяючи, колючи); відколупувати, відколупати, відлуплювати, відлупити (колупаючи); відшаровувати, відшарувати (шар від шару); відліплювати, відліпити (про наліплене) 2) (переривати зв'язок, зв'язки між ким / чим-н.), ізолювати, відділяти, відділювати, відділити, від'єднувати, від'єднати, відривати, відірвати, відколювати, відколоти, відгороджувати, відгородити II ▶ див. вилучати, відділяти
= відокремити to isolate; to separate, to divide, to detach, to exclude (from); to sift
distinguish, divorce, isolate
= відокре́мити 1) (выделять что-нибудь из общего) отделять, отделить, обособлять, обособить; (прерывать связь между кем-нибудь, чем-нибудь) разобщать, разобщить; (удалять от всех, ото всего) уединять, уединить; (абстрагировать) отвлекать, отвлечь 2) лингв. обособлять, обособить