I -джу́ся, -ди́шся, недоконаний вид Бути на що-небудь, для чого-небудь придатним; задовольняти певні вимоги. || безос. Уживається у значенні доречно, доцільно, слід, варто. || Такий звичай, так прийнято. Для годиться — для порядку, заради пристойності; про людське око. Як годиться — як належить, як слід, як личить. II годжу́ся, годи́шся, недоконаний вид 1) Давати згоду, погоджуватися з чиєю-небудь думкою, поділяти чийсь погляд. 2) Приходити до згоди, миритися.
1) (задовольняючи певні вимоги, бути придатним для чого-н.), придаватися, придатися, знадоблятися, знадобитися, надаватися 2) див. пасувати
to suit, to fit, to be fit (for); to do (for); (про людину тж.) to be fitted (suited) (for) цей папір годиться — this paper will serve (do) так робити не годиться — one shouldn't do that; it isn't done
I (с кем) 1) (условливаться) рядиться; ладиться; (давать согласие) соглашаться 2) мириться, жить в согласии II годиться; (соответствовать) быть под стать III безл. (необходимо) следовать, полагаться; (быть подобающим, приличным) приличествовать для годитися — для порядка; для приличия, из вежливости; для видимости як годитися — как полагается, как следует, как подобает, подобающим образом; чин-чином не годитися — (с неопр. ф. глагола) не полагается, не подобает, не приличествует; негоже