-у́ю, -у́єш, недоконаний вид і доконаний вид 1) кому, перехідне дієслово Передавати що-небудь у власність як подарунок. Дарувати свободу. 2) ким, чим, перехідне дієслово, розмовне слово Наділяти, обдаровувати.
1) (кому що — передавати у власність безоплатно), презентувати; давати, дати, підносити, піднести (перев. зі сл. "подарунок", "дар" тощо); обдаровувати, обдарувати, задаровувати, задарувати, задарити, обдавати (кого чим — перев. у значній кількості); наділяти, наділити (кого чим), обділяти, обділити (кого чим — роздаючи кільком, багатьом); жертвувати (на користь когось / чогось); жалувати (кого чим), благословляти, благословити (кого чим — перев. зі сл. "Бог", перев. нагороджуючи) 2) (кому й без додатка — виявляючи поблажливість, прощати провину), вибачати, вибачити, пробачати, пробачити, прощати, простити, дарувати
1) to give, to present (with), to make a present (of), to bestow (on), to grant дарувати амністію — to grant a pardon/amnesty 2) (вибачати) to forgive, to pardon
accord, bestow, (привілей) charter, confer, donate, (повноваження) endow, gift, give, grant, present
несоверш. и соверш. 1) дарить, подарить; даровать (несоверш. и соверш.), приносить в дар, принести в дар; (только несоверш.: награждать) жаловать; ниспосылать, ниспослать 2) (не ставить в вину, снимать вину) прощать, простить; извинять, извинить; (оставлять без наказания) спускать, спустить