1. Бути в дружбі з ким-небудь; товаришувати, приятелювати, брататися. 2. Виявляти взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного.
дружу́, дру́жиш, недоконаний вид 1) неперех., з ким. Бути в дружбі з ким-небудь. || без додатка. Виявляти взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного. 2) перехідне дієслово, розмовне слово, рідко. Те саме, що одружувати.
(бути у дружбі з кимсь), товаришувати, приятелювати, заприязнюватися, ладити, ладнати, дружитися; подругувати (перев. про жінок); брататися (виявляти братні почуття); любитися (про особливо близькі взаємини між друзями); ходити, водитися, знатися (проводити багато часу разом)
to be friends (with), to be on friendly terms
1) дружить; (с кем) вести дружбу, водить дружбу 2) (кого) женить; выдавать замуж