-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, заволоді́ти, -і́ю, -і́єш, доконаний вид, чим. 1) Брати у своє володіння, привласнювати. || Повністю захоплювати ініціативу в чому-небудь, привертати увагу, зацікавлюючи чимось. 2) переносне значення Опановувати, охоплювати кого-, що-небудь. || Підкоряти своїм чарам, своєму впливові; полонити.
= заволодіти (чим — узяти собі, у своє користування, володіння), оволодівати, оволодіти, привласнювати, привласнити (що), присвоювати, присвоїти, посідати, посісти, запосідати, запосісти; брати, у[в]зяти (що), забирати, забрати, займати, зайняти, захоплювати, захопити (що), заграбити, заграбувати (силою, хитрістю тощо); здобувати, здобути (що — у бою, зі зброєю); відбирати, відібрати, віднімати, відняти, загарбувати, загарбати, загрібати, загребти, заграбастувати, заграбастати, згарбати, запопадати, запопасти (що), зажирати, зажерти (що — привласнюючи чуже); у[в]вірвати, у[в]ривати, урвати, відхоплювати, відхопити, відхвачувати, відхватити (що — поспіхом, раптово / якусь частину) — Пор. загарбати
= заволодіти 1) to take possession (of), to seize, to capture 2) (полонити) to grip, to capture заволодівати увагою — to grip the attention
take, overtake, seise, seize
= заволоді́ти завладевать, завладеть