-я́ю, -я́єш, недоконаний вид, задовольни́ти, -ню́, -ни́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін. || Забезпечувати, вдовольняти кого-небудь, даючи щось бажане, потрібне в достатній кількості, до повного задоволення. || Угамовувати, заспокоювати якісь почуття, прагнення і т. ін. 2) Викликати у кого-небудь почуття задоволення чимось. 3) Бути, виявлятися відповідним до чиїх-небудь вимог, сподівань.
матем.; физ. удовлетворять
= задовольнити (виконувати чиї-н. вимоги, бажання, претензії тощо), у[в]довольняти, у[в]довольнити, у[в]волювати, у[в]воляти, у[в]волити; ублажати, ублажити (догоджаючи)
= задовольнити 1) to satisfy, to content; to please (smb.); to gratify задовольняти запит комп. — to solve a query задовольняти попит — to satisfy the demand, to supply the demand, to respond to the demand, to meet a demand задовольняти потреби — to meet the needs; to satisfy the requirements задовольняти прохання — to comply with a request задовольняти чиєсь бажання — to meet one's wishes 2) (відповідати) to answer, to meet задовольняти вимогам — to be up to the mark, to answer (to meet) the demands задовольняти норми — to pass standards задовольняти позов — to answer to a claim
(апеляцію, претензію тощо) allow, (вимогу тощо) discharge, satisfy, (потребу тощо) supply, (відвід тощо) uphold
удовлетворять, удовлетворить; (соверш.) удовольствовать