-а, -е. Який задовольняє визначені, потрібні і т. ін. вимоги, умови; прийнятний, достатній. Задовільна відповідь.
подходящий (удовлетворительный)
(який задовольняє певні умови для кого / чого-н., потреби, визначені кимсь тощо), прийнятний; людський (про одяг, житло тощо — який повинна, у принципі, мати людина); непоганий, стерпний, терпимий (з яким можна миритися, який можна стерпіти)
satisfactory
satisfactory
удовлетворительный; (довольно хороший) приличный