-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, замкну́ти, -ну́, -не́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Зачиняючи що-небудь, брати на замок, ключ, засув і т. ін. || розмовне слово Затуляти, затикати чим-небудь. || переносне значення Служачи захистом, робити що-небудь неприступним для когось. || переносне значення Робити нечутливим, байдужим, позбавляти відвертості і т. ін. (серце, душу). 2) Залишати кого-, що-небудь у замкненому приміщенні, зберігати, ховати у чомусь, зачиненому на замок, ключ і т. ін. || Саджати в приміщення, що замикається; ув'язнювати. 3) переносне значення З'єднувати кінці чого-небудь, стуляти щось. 4) Охоплювати когось, щось, з'єднуючись кінцями; оточувати. || безос. || у що. Обмежувати що-небудь чимсь. 5) тільки недоконаний вид Іти, рухатися останнім у ряду, колоні і т. ін. під час походу. || Бути розміщеним останнім, крайнім.
матем.; техн.; физ. замыкать
= замкнути (закривати на замок, ключ тощо), примикати, примкнути, зачиняти, зачинити; засувати, засунути (на засув); защіпати, защіпнути, защепнути, защебнути (на гачок, защіпку тощо)
= замкнути 1) (запирати) to lock (in, up); to close, to fasten, to barricade, to hasp, to bolt замикати на засув — to bolt замикати на ключ — to lock 2) ел. to close 3) тк. недок. (бути останнім) замикати колону — to bring up the rear
1) запирать, запереть, замыкать, замкнуть; (лишать свободы кого-нибудь) заключать, заключить замикати рот перен. — (себе) молчать; держать язык за зубами; (кому-нибудь) замыкать уста; безл. отнимать речь; (о принуждении) заставлять молчать (кого) 2) (охватывать) замыкать, замкнуть 3) (делать сплошным) замыкать, замкнуть, смыкать, сомкнуть 4) (только несоверш. - быть в конце какой-нибудь цепи) замыкать