-ую, -уєш, недоконаний вид, запрова́дити, -джу, -диш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Уводити що-небудь нове; установлювати. || Робити звичаєм. Запроваджувати в життя. 2) тільки доконаний вид, розмовне слово Відправити кого-небудь кудись. || Направити, спрямувати. || Покласти. 3) тільки доконаний вид, рідко. Повести куди-небудь; відвести.
= запровадити (уводити щось нове, у практику тощо), у[в]проваджувати, у[в]провадити, у[в]водити, у[в]вести, заводити, завести; настановляти, настановити (якісь звичаї, порядки тощо); насаджувати, насаджати, насадити (силоміць) — Пор. установлювати
= запровадити 1) (встановлювати) to introduce; to set up, to establish, to start, to found, to inculpate; (здійснювати, втілювати) to realize, to carry out, to put into operation; (проводити зміни, нововведення) to innovate запроваджувати в життя — to put into practice запроваджувати нові ідеї — to introduce new ideas запроваджувати сучасні технології — to introduce up-to-date technologies 2) тк. док. (запроторити) to send, to put away, to banish
bring in, impose, institute, (в т. ч. винахід) introduce, (норму тощо; законом, угодою) lay down, place
1) (устанавливать) вводить, ввести; (в некоторых сочетаниях) заводить, завести, учреждать, учредить; (распространять) насаждать, насадить 2) (куда) отправлять, отправить; (удалять) спроваживать, спровадить; (ссылать, заключать в тюрьму) упрятывать, упрятать, законопачивать, законопатить 3) (только соверш. - с собой) повести