-ую, -уєш, недоконаний вид, затамува́ти, -у́ю, -у́єш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Зупиняти, затримувати вільний рух чого-небудь. Затамувати дихання. 2) Переборювати, стримувати, припиняти вияв чого-небудь, якихось почуттів. || Приховувати, зберігати в таємниці яке-небудь почуття.
= затамувати 1) (зупиняти, затримувати) to calm, to quiet; (кров) to stop затамовувати подих — to catch (to hold) one's breath затамувавши подих — with bated breath 2) (угамовувати, переборювати - про почуття) to suppress, to hide затамовувати біль — to abate (to alleviate) pain
= затамува́ти 1) прям. задерживать затамовувати дух (подих, віддих) — а) (о ком) затаивать, затаить дыхание (дух); б) (о чём) захватывать, захватить дух (от чего) 2) (превозмогать в себе какое-нибудь чувство) подавлять, подавить, заглушать, заглушить