-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, зати́хнути, -ну, -неш; мин. ч. зати́х, -ла, -ло; доконаний вид 1) Переставати видавати або утворювати які-небудь звуки; замовкати. || переносне значення Переставати виявляти ознаки життя. || безос. 2) Переставати звучати, лунати, чутися. || безос. 3) Ставати слабішим, ущухати (про явища природи). || Зменшуватися в дії, в силі її вияву; припинятися. || Робитися менш відчутним (про біль, почуття); угамовуватися. 4) тільки доконаний вид, рідко. Померти; здохнути.
матем.; техн. затихать
I = затихнути (про звуки, шум тощо — переставати чутися, лунати), стихати, стихнути, у[в]тихати, у[в]тихнути, тихнути, тихішати, тихшати, стишуватися, стишитися, у[в]щухати, у[в]щухнути; заглухати, заглухнути, глухнути, гаснути, згасати, згаснути, у[в]гасати, у[в]гаснути, погасати, погаснути, завмирати, завмерти, примовкати, примовкнути, притихати, притихнути, приглухати, приглухнути, пригасати, пригаснути, потухати, потухнути, злягати, злягти, перелягати, перелягти (поступово слабшати); замовкати, замовкнути, змовкати, змовкнути, мовкнути, пропадати, пропасти, переставати, перестати (зовсім) II ▶ див. замовкати, перестати
= затихнути to abate, to grow calm (quiet, still); to be appeased; (про звук) to fade away
hush
затихать, затихнуть, утихать, утихнуть; (становиться неслышным) глохнуть, заглохнуть, замолкать, замолкнуть