Збу́дження

-я, середній рід 1) Дія за знач. збудити і збудитися. 2) Стан нервового піднесення, неспокою, хвилювання. || Стан підвищеної активності, пожвавлення. Психомоторне збудження — патологічний стан, при якому спостерігається підсилення і прискорення темпу проявів різних сторін психічної діяльності. 3) Фізіологічний процес, який виникає в кожній живій клітині чи тканині будь-якого організму як реакція на подразнення. 4) фіз., хім. Процес вбирання електронами енергії і перехід їх із нижчих енергетичних рівнів і підрівнів на вищі.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Збу́дження

астр.; техн.; физ. возбуждение

Новий українсько-російський політехнічний словник

Збудження

(стан нервового піднесення, напруження), хвилювання, пал, сп'яніння, хміль (чого); афект (дуже велике, але нетривале збудження) Пор. ажіотаж, запал, неспокій, хвилювання

Словник синонімів

Збу́дження

с 1) (дія) excitation; (стимуляція) stimulation збудження атома фіз. — excitation of atom 2) (стан) excitement; (хвилювання) agitation

Українсько-англійський словник

Збудження

(ненависті тощо) stirring up

Українсько-англійський юридичний словник

Збу́дження

1) (действие) возбуждение; пробуждение 2) (состояние) возбуждение; одушевление; оживление

Українсько-російський словник