-а́юся, -а́єшся, недоконаний вид, зректи́ся, зречу́ся, зрече́шся, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Відмовлятися від чого-небудь; свідомо позбавляти себе чогось. || Відмовлятися від своїх прав на що-небудь (перев. на престол, духовний сан і т. ін.). || Поривати родинні чи інші зв'язки з ким-небудь, оголосивши близького чужим. || Відмовлятися від своїх попередніх висловлювань, переконань, поглядів і т. ін. || Переставати визнавати кого-, що-небудь. 2) з інфін., розмовне слово Відмовлятися робити що-небудь. || із спол. що. Заперечувати що-небудь.
I = зректися (чого — відступати від кого / чого-н. близького, рідного тощо), відрікатися, відректися, відмовлятися, відмовитися (від чого) — Пор. відступати, зраджувати II ▶ див. відмовлятися
= зректися to disavow, to disclaim, to recant, to repudiate, to renounce; (своїх слів) to swallow one's words; (присягаючись) to abjure, to forswear; (віри) to deny one's faith зрікатися престолу — to abdicate, to demise the crown
(престолу) abdicate, disavow, disclaim, forswear, renounce
отказываться, отказаться; отрекаться, отречься, (только от чего) отрешаться, отрешиться; отлагаться, отложиться