-я́ю, -я́єш, недоконаний вид, зупини́ти, -иню́, -и́ниш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось стати, спинитися. || Припиняти роботу машини, механізму тощо або підприємства і т. ін. || Перешкоджати просуванню вперед ворожого війська. 2) Припиняти перебіг чого-небудь, переривати якусь дію, справу і т. ін. || кого, на чому. Переривати чиюсь мову, примушувати кого-небудь замовкнути. || переносне значення Переривати природний перебіг, розвиток чого-небудь. 3) Затримувати того, хто має намір піти, поїхати звідкись. || Відмовляти кого-небудь від якогось учинку, примушувати покинути що-небудь робити. 4) Затримувати, зосереджувати на кому-, чому-небудь (зір, погляд). || у сполученні зі сл. очі, око. Не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь.
техн. останавливать
I = зупинити (примушувати когось / щось стати, спинитися), спиняти, спинити; затримувати, затримати (зі сл. "хода", "біг" тощо); припиняти, припинити, притримувати, притримати (на деякий час); стопорити, застопорювати, застопорити (машину, механізм); тамувати, затамовувати, затамувати (вільний рух, плин чогось) II ▶ див. гальмувати, угамувати
= зупинити to stop, to bring to a stop; to put out of action; (машину) to pull up; (коня тж.) to rein up, to bring to a stand; (ріст) to stunt; (чиюсь дію) to check; (на кому-небудь/чому-небудь) to fix; to direct (on), to concentrate (on) зупиняти кровотечу — to arrest h(a)emorrhage, to sta(u)nch a wound, to stop the bleeding, to stanch зупиняти погляд — to rest one's gaze (on) зупиняти тимчасово — to intermit
deter, halt, intercept, stop
останавливать, остановить