мирю́, ми́риш, недоконаний вид, перехідне дієслово 1) кого з ким і без додатка. Відновлювати, встановлювати мирні стосунки між ким-небудь. 2) з ким – чим. Примушувати терпимо ставитися до кого-, чого-небудь, примиряти з кимсь, чимось. Не мирити — мати не дуже добрі стосунки з ким-небудь; сваритися.
(відновлювати, установлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось / чогось), примиряти, примирювати, примирити; розводити, розвести, розмиряти, розмирити, розбороняти, розборонити, рознімати, розняти (відновлювати мир, згоду між кимсь, примушувати припинити суперечку); замирювати, замиряти, замирити, поєднувати, поєднати, погоджати, погодити (припиняти ворогування, сварки між кимсь)
to reconcile
мирить; (вызывать терпимое отношение к чему-нибудь отрицательному) примирять