I -ую, -уєш, недоконаний вид, нагороди́ти, -роджу́, -ро́диш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Давати на-городу кому-небудь. || Висловлювати подяку, виражати задоволення, схвалення, виявляти. прихильність у нагороду за що-небудь. 2) переносне значення Віддячувати, відплачувати комусь за що-небудь. 3) переносне значення, розмовне слово Наділяти кого-небудь чимось небажаним, неприємним. || Давати певну назву (перев. негативну). II -ую, -уєш, недоконаний вид, нагороди́ти, -роджу́, -ро́диш, доконаний вид, перехідне дієслово, розмовне слово 1) Будувати, ставити що-небудь у великій кількості. 2) тільки доконаний вид, переносне значення Наговорити або написати багато беззмістовного, нерозумного і т. ін. Нагородити дурниць.
див. нагородити
= нагородити 1) to reward, to recompense, to remunerate; (орденом) to decorate (with) 2) (здібностями) to gift, to endow (with) 3) тк. док., розм. нагородити дурниць — to talk a lot of rubbish
award, bestow, reward
I = нагороди́ти (кого и что) награждать, наградить; (перен. и обычно с указанием, за что) вознаграждать, вознаградить; венчать, увенчать II = нагороди́ти (что и чего) нагораживать, нагородить; (нагромождать что-нибудь; говорить, писать вздор) наворачивать, наворотить