Збуджувати, викликати душевне піднесення, натхнення, надавати душевної сили, наснажувати. Надихнути.
I нади́хати див. надихувати. II надиха́ти -а́ю, -а́єш і нади́хувати, -ую, -уєш, недоконаний вид, натхну́ти і надихну́ти, -ну́, -не́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Збуджувати, викликати душевне піднесення, натхнення; надавати душевної сили. || Викликати що-небудь у когось. 2) на що. Спонукати до яких-небудь учинків, дій (перев. благородних, високих).
= надихувати, натхнути, надихнути (на що, чим і без додатка — викликати душевне піднесення, натхнення, спонукати до шляхетних, високих дій), наснажувати, наснажити (чим і без додатка), запалювати, запалити, окриляти, окрилювати, окрилити (без додатка), підносити, піднести (без додатка), одухотворяти, одухотворити (без додатка); живити (викликати душевне піднесення, надихати)
I нади́хати to warm (the air in room) with one's breath надихати на скло — to breathe on a glass II = натхнути, надихнути надиха́ти
I нади́хати см. надихувати I 1) надышать (соверш., но им переводится также и несоверш.) 2) (соверш. только надишу, надишеш) перен. навевать, навеять; вдохнуть II надиха́ти = надихну́ти, нади́хувати вдохновлять, вдохновить; воодушевлять, воодушевить, одушевлять, одушевить; одухотворять, одухотворить