-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, наді́ти, -і́ну, -і́неш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Одягати на себе або на когось одяг, взуття. || Натягувати, насувати щось на який-небудь предмет. 2) Приладжувати, прикріплювати щось на кому-, чому-небудь, до кого-, чого-небудь. 3) Щільно вставляти, закріплювати, насаджувати на що-небудь.
I = надіти 1) (приладжувати, прикріплювати щось на чому-н.; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), надягати, надягти, надягнути, одягати, одягти, одягнути, накладати, накласти, напинати, нап'ясти, насаджувати, насадити, начіплювати, начепити, чіпляти; натягати, натягувати, натягти, натягнути (із зусиллям); насувати, насовувати, насунути (про головний убір — глибоко й щільно) 2) (насовуючи, накладаючи, щільно вставляти на що-н., закріплювати на чому-н.); насаджувати, насадити (міцно / із зусиллям); набивати, набити, наганяти, нагонити, нагнати (ударами); натягати, натягувати, натягти, натягнути, натаскувати, натаскати, нацуплювати, нацупити (із зусиллям) II ▶ див. надягати, настромлювати
= надіти to put (to get) on; (збрую) to gear, to harness; (вуздечку) to halter; (шину) to tyre надівати бугель — to hoop надівати кожух тех. — to encase надівати маску — to wear a mask, to play a role надівати наручники — to handcuff, to manacle надівати покришку — to tire надівати шину — to mount tire
wear
= наді́ти надевать, надеть; (с трудом или что-нибудь неподходящее) напяливать, напялить