-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, назва́ти, -ву́, -ве́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) перев. доконаний вид Давати кому-, чому-небудь назву, ім'я. || Давати прізвисько кому-небудь. || Звати, іменувати кого-, що-небудь. 2) Визначати, характеризувати кого-, що-небудь якимось словом, позначенням і т. ін., виявляючи своє ставлення. || Розцінювати яким-небудь чином. Називати речі своїми іменами. 3) Вимовляти назву, ім'я кого-, чого-небудь. Назвати пароль. || Повідомляти, сповіщати кому-небудь, доводити до відома. || Визначати, призначати (ціну, плату). 4) тільки доконаний вид, розмовне слово Скликати, запросити кого-небудь у якійсь кількості.
1) (говорячи про кого / що-н., звертаючись до кого-н., уживати те / інше ім'я, назву; визначати, характеризувати кого / що-н. якимось словом, назвою тощо), звати, прозивати, прозвати, величати, іменувати; кликати (звертаючись до кого-н. / говорячи про кого-н., уживати те чи інше ім'я); обзивати, обізвати, дражнити (ким-чим — образливими прізвиськами) 2) (дати кому / чому-н. назву, ім'я), найменувати, прозвати, прозивати, наректи, нарікати, пойменувати; охрестити, охрещувати (дати комусь ім'я під час обряду хрещення — дати кому / чому-н. назву взагалі)
= назвати (визначати якимсь словом) to call; (давати ім'я) to give a name, to name, to denominate називати братом — to brother називати речі своїми іменами — to call things by their proper names називати себе — to introduce oneself; to give one's name; to say who one is
identify, label, (на ім'я) name
= назва́ти 1) (давать имя, название) называть, звать, назвать, именовать, наименовать, нарекать, наречь; (применять к кому-нибудь обидное название) обзывать, обозвать 2) (произносить; указывать) называть, назвать; (только соверш. - перечислить - в официальном языке) поименовать 3) (только соверш. - пригласить) назвать, созвать