-а, -е. 1) Якого досі не було; невиданий, небачений. || у значенні іменника небува́ле, -лого, середній рід Те, чого досі не було. 2) розмовне слово Який ніде не бував; який не має життєвого досвіду, мало бачив, мало зазнав.
1) (такий, якого досі ще не було, не траплялося), незнаний; безприкладний, безпрецедентний (який не має прикладу в минулому); небачений, невиданий, нечуваний, незнаний (незвичайний, винятковий, гідний подиву) 2) див. недосвідчений
unprecedented, unparalleled; (про урожай) bumper
1) небывалый; (необычайный) невиданный, беспримерный, из ряда вон выходящий 2) (не имеющий житейского опыта) небывалый