неви́нен, неви́нна, неви́нне. 1) Який не має за собою вини; який не зробив нічого злочинного. Невинна кров. 2) Морально чистий, непорочний. || Який виражає моральну чистоту, непорочність. || Пов'язаний з морально чистою, непорочною поведінкою. 3) Наївний, простодушний, нехитрий. 4) Який не завдає шкоди; нешкідливий, безневинний.
матем. безобидный
1) (який не має за собою вини), без(не)винний, невинуватий, безгрішний; правий (перев. у протиставленні зі сл. "винуватий", "неправий" / у складі присудка); чистий (перев. у складі присудка) 2) (про людину, а також зі сл. "душа", "серце" й под. — який не має за собою аморальних учинків, помислів), чистий, непорочний, безгрішний, святий, безгріховний; незіпсований (який не піддався поганим впливам); цнотливий, незайманий (перев. про дітей, молодих людей і дівчат) — Пор. чесний 3) (про жінку, рідше про чоловіка — який не жив статевим життям), цнотливий, незайманий, чесний, чистий, непорочний 4) див. безпечний
innocent; (цнотливий) guiltless, harmless, chaste, moral; (формула вироку) not guilty невинний жарт — innocent joke
blamefulless, (прикм.) faultless, guiltless, innocent, unguilty, white
невинный; (не имеющий за собой вины; непричастный к преступлению) невиновный, невиноватый, неповинный; (не огорчающий, незлой) безобидный; (не причиняющий вреда) безвредный; (нравственно чистый) непорочный; (о девушке, юноше в специальном значении) девственный, целомудренный