Який не заслуговує на повагу, наслідування, недостойний. Підлий, нікчемний, мерзенний, ниций, безчесний.
-а, -е. 1) без додатка і рідко для кого – чого, на що. Якого не можна використовувати; непридатний. 2) без додатка, кого, чого і з інфін. Який не заслуговує на повагу, наслідування і т. ін., не вартий кого-, чого-небудь; недостойний. 3) Підлий, нікчемний, мерзенний, безчесний (про людину та її поведінку). || Уживається як лайливе слово (перев. у звертанні). || у значенні іменника негі́дний, -ного, чоловічий рід Те саме, що негідник.
I (який здатний на ганебні вчинки, якому властиві неґативні моральні якості тощо; ужив., зокрема, як лайливе слово звертаючись тощо), поганий, неподобний, бридкий, гидкий, мерзенний, мерзотний; ниций, брудний (дуже непорядний, аморальний, нещирий, лицемірний тощо); капосний, паршивий, паскудний, противний, плюгавий, сякий-такий, шолудивий (зазв. як лайливе слово) — Пор. безсоромний, непорядний II ▶ див. нездатний, непорядний
1) (непридатний) unfit; (непідходящий) improper, unsuited; (поганої якості) good for nothing 2) (недостойний) worthless, unworthy
contemptible, dirty, improper
1) негодный; (не заслуживающий уважения) недостойный, (подлый, бесчестный) низкий, низменный (только о чём) 2) (не стоящий кого, чего) диал. недостойный; (в сказуемом) недостоен