-а, -е. Якого не можна перемогти, подолати. || Дуже сильний, якому не можна протистояти; непереборний.
1) (про народ, країну, військо; про силу, єдність, вірність тощо — якого не можна перемогти, здолати, знищити), нездоланний, незла[о]мний, непоборний, незборимий, неподоланний, нескоримий, необорний; непереборний (про силу, перешкоду тощо) 2) (про почуття, стан тощо — який не можна подолати, утамувати), непереборний, непоборний, неподоланний, незборимий — Пор. непогамовний, нестримний
invincible; unconquerable
непобедимый, (о войске, оружии, знамени) победоносный; (такой, которому невозможно противостоять обычно при существительных абстрактных) непреодолимый, непреоборимый; (о силе) неотразимый; (о препятствиях) неустранимый