-я́ю, -я́єш, недоконаний вид, обмо́вити, -влю, -виш; мн. обмо́влять; доконаний вид, перехідне дієслово 1) Неприязно висловлюватися, казати щось погане про кого-небудь; ганити, гудити. || Поширювати неправдиві чутки, які плямують кого-небудь. 2) Несправедливо звинувачувати, зводити наклеп; оббріхувати. 3) застаріле, рідко. Обговорювати.
= обмовити (кого — неприязно висловлюватися, казати щось погане про кого-н.; несправедливо звинувачувати, зводити наклеп на кого-н.), о(б)суджувати, о(б)судити, судити, неславити, о(б)говорювати, о(б)говорити, ославляти, ославлювати, ославити, очорняти, очорнювати, очорнити, у[в]славляти, у[в]славлювати, у[в]славити, шельмувати; наговорювати, наговорити (на кого й без додатка), намовляти, намовити, оббріхувати, оббрехати (кого), набалакувати, набалакати (на кого), набріхувати, набрехати, клепати, наклепувати, наклепати, плескати — Пор. ганьбити
= обмовити to slander, to calumniate, to backbite, to defame, to revile, to belie, to vilify
perjure
= обмо́вити (кого) оговаривать, оговорить (кого), обговаривать, обговорить (кого); (ложно приписывать плохое) наговаривать, наговорить (на кого); (несоверш.: тайком сплетничать) наушничать (на кого); (распространять клевету) клеветать (на кого), оклеветать (кого), наклеветать (на кого), перен. чернить, очернять, очернить (кого); (только несоверш.: порочить с бранью) поносить (кого)