-я́ю, -я́єш, недоконаний вид, обста́вити, -влю, -виш; мн. обста́влять; доконаний вид, перехідне дієслово 1) Ставити щось навколо або вздовж чого-небудь. || рідко. Обрамляти, оточувати чим-небудь. || розмовне слово Заставляти щось чим-небудь, розміщуючи по всій поверхні. Обставити стіл квітами. || ким. Оточувати, розставляючи з усіх боків. Обставити будинок ратниками. || переносне значення Оточувати ким-небудь. 2) Добираючи меблі, обстановку, розміщувати їх у житлі; меблювати. 3) театр. Обладнувати постановочну і декоративну частини театральної вистави. 4) переносне значення Достатньо обґрунтовувати що-небудь; надавати вірогідності чомусь. 5) переносне значення, розмовне слово Виставляти кого-небудь у неприємному для нього вигляді, світлі; неприхильно характеризувати когось. 6) переносне значення, розмовне слово Випереджати, обганяти кого-небудь.
= обставити to surround with, to encircle with; to set, to put, to place round; (квартиру) to furnish
= обста́вити 1) обставлять, обставить; (располагаться вокруг кого-нибудь, чего-нибудь) окружать, окружить; (огораживать) обносить, обнести 2) перен. обставлять, обставить