-юю, -юєш, недоконаний вид, оціни́ти, оціню́, оці́ниш і оцінува́ти, -у́ю, -у́єш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Призначати ціну чому-небудь, визначати вартість чогось. Оцінювати (оцінити, оцінувати) голову чию — призначати винагороду за спіймання кого-небудь. 2) Визначати якості, цінність і т. ін. кого-, чого-небудь. || Складати уявлення, робити висновок про кого-, що-небудь, визначати суть, характер, значення, роль і т. ін. чогось. || Розуміти, визнавати позитивні якості, цінність і т. ін. кого-, чого-небудь.
матем.; физ. оценивать
I = оцінити, оцінувати (кого-що — визначати вартість кого / чого-н.), поціновувати, поцінувати, цінувати, цінити, розцінювати, розцінити; примірятися, примірюватися, приміритися (до кого-чого — визначаючи придатність, цінність) II ▶ див. переписувати, цінувати
= оцінити 1) (визначати вартість, встановлювати ціну) to appraise, to evaluate, to estimate, to rate, to value, to put value on; to price, to fix the price; (давати оцінку, висловлювати думку) to assess, to estimate, to judge, to appreciate оцінювати витрати — to measure costs оцінювати надто високо — to overestimate, to overvalue оцінювати надто низько — to underestimate, to undervalue оцінювати на суму — to value at оцінювати стан (ситуацію) — to appraise (to size up) the situation 2) (кваліфікувати) to qualify; (на екзамені) to mark; to score; амер. to grade оцінювати в балах — to mark
appreciate, estimate, measure, valuate, value, (докази тощо) weigh
оценивать, оценить