I па́хнути -ну, -неш; мин. ч. пах, -ла, -ло і па́хнув, -нула, -нуло; недоконаний вид 1) чим і без додатка. Видавати, виділяти який-небудь запах. || безос. || переносне значення Нагадувати про кого-, що-небудь; нагадавши про себе, приваблювати. 2) чим, переносне значення, розмовне слово Виявляти ознаки, прикмети наявності або наближення чого-небудь. || безос. || Ставати близьким до здійснення; наближатися (про подорож, мандрівку і т. ін.). 3) чим, переносне значення, розмовне слово Містити можливість, загрозу спричинитися до чого-небудь, закінчитися чимсь (звичайно неприємним, небезпечним). II пахну́ти -не́, доконаний вид, розмовне слово Повіяти, донестися або обдати, охопити (про вітер, запах, тепло, холод і т. ін.). || безос., чим, переносне значення Викликати в кого-небудь відчуття свіжості, яких-небудь пахощів і т. ін. || безос., чим, переносне значення Передатися кому-небудь, поширитися на когось (про почуття, настрої, який-небудь стан і т. ін.).
(видавати запах перев. приємний), пахтіти, пахкотіти, душіти; духмяніти, пашіти (дуже сильний); віяти (обдавати запахом); повівати (злегка / час від часу обдавати запахом) — Пор. відгонити, смердіти
= пахтіти to have a fine smell, to be fragrant (odoriferous)
I 1) пахнуть 2) (обдать, дохнуть жаром) пыхнуть II пахнуть, издавать запах; (о приятном запахе) благоухать