-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, передба́чити, -чу, -чиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Бачити, припускати що-небудь заздалегідь; чекати чогось. || Робити правильний висновок про напрямок розвитку чого-небудь, про можливість якоїсь події тощо на основі вивчення фактів, даних і т. ін. || Мати на увазі що-небудь, не забувати про щось. || також з інфін. Планувати, проектувати що-небудь. 2) тільки недоконаний вид Мати що-небудь своєю умовою або передумовою; виходити з чогось, ґрунтуватися на чому-небудь.
матем.; метеор. предсказывать, предусматривать
1) = передбачити (уявляти подальший хід, розвиток чогось), провидіти, прозирати, прозирнути; завбачувати, завбачати, завбачити (перев. щодо явищ природи); віщувати, пророкувати, пророчити, передрікати, передректи, прорікати, проректи, провіщати, провіщувати, провістити, провіщувати, передвіщати, передвістити (висловлювати передбачуване); прогнозувати (на підставі наукових даних) 2) див. визначати
= передбачити to foresee, to foreknow; to provide (for, against); to anticipate; to forestall; to expect; (у плані) to envisage
(в законі) make provision, envisage, foresee, (або тягнути за собою) покарання (чи стягнення) (про діяння) involve penalty, lay down, provide for, read, stipulate
= передба́чувати передба́чити предусматривать, предусмотреть; (только несоверш.: заранее видеть, представлять, ожидать) предвидеть, провидеть; (додумываться или делать раньше других) предвосхищать, предвосхитить; (только несоверш.: иметь своим условием, предпосылкой) предполагать; (угадывать наперёд) предугадывать, предугадать