-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, пережи́ти, переживу́, переживе́ш і діалектизм пережи́ю, пережи́єш, доконаний вид 1) перехідне дієслово Жити довше, ніж хто-, що-небудь, після смерті кого-небудь або загибелі когось, чогось. || Бути, існувати, зберігатися довше, ніж що-небудь (про предмети, явища і т. ін.). || Зберігати своє значення після смерті свого творця або сучасників (про твори літератури, мистецтва і т. ін.). Пережити себе. 2) перехідне дієслово Жити, існувати певний час. || Жити, існувати під час певних подій, явищ; переносити події, явища навколишнього життя (перев. тяжкі). || Перебувати в певному стані, проходити яку-небудь стадію розвитку. 3) перех. і без додатка. Знаходити в собі сили перенести, витерпіти щось. 4) перехідне дієслово Зазнавати якого-небудь почуття, мати якийсь настрій і т. ін. || за кого – що і без додатка. Відчувати хвилювання, неспокій щодо кого-, чого-небудь. 5) перехідне дієслово Зосереджувати свої думки, почуття на якомусь явищі, події. || Відтворюючи в свідомості які-небудь події, уявляти себе учасником їх. || У театральному мистецтві – перейматися почуттями й думками сценічного образу.
I = пережити (що — жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); зазнавати, зазнати (чого), знати (що), пізнавати, пізнати (що), спізнавати, спізнати (що), у[в]знавати, у[в]знати (що), звідувати, звідати (що), бачити (що), заживати, зажити (що, чого), пізнаватися (з чим), знатися (з чим — перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ділити (що), поділяти, поділити (що — разом з ким-н.) — Пор. надивитися II ▶ див. витримати, пережити
= пережити 1) (свій вік, іншого) to outlive, to outlast; (вижити, залишитися живим) to survive; (вдруге) to relive 2) (відчувати щось) to experience, to go through; (зазнавати) to suffer, to endure; (хвилюватися) to be upset, to worry тяжко щось переживати — to feel a thing badly, to feel smth. keenly, to take smth. to heart
= пережи́ти 1) переживать, пережить; (изведывать) испытывать, испытать, (только соверш.) перечувствовать, прочувствовать; (горе, печаль) изживать, изжить 2) (только соверш.: живя где-нибудь, провести определённое время) прожить