I -джу, -диш, недоконаний вид 1) Належати за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін.; вести свій рід, своє існування від кого-, чого-небудь. 2) тільки 3 ос. Виникати, утворюватися, з'являтися як наслідок яких-небудь подій, процесів, явищ і т. ін. || Утворюватися на основі іншого слова (про слова, назви). || рідко. Існувати з якогось часу. || Відбуватися, ставати відчутним внаслідок чиїхось дій, чиєїсь волі, залежно від певних обставин. II -джу, -диш, недоконаний вид, розмовне слово Бути схожим на кого-, що-небудь, подібним до когось, чогось.
матем.; физ. происходить (брать начало - ещё), следовать (возникать, проистекать)
1) (від кого-чого — належати за походженням до певної національности, класу, місцевости тощо), виходити, вийти, починатися, початися, вести рід, (родовід) 2) (від кого-чого, звідки — виникати, з'являтися, утворюватись як наслідок певних подій, явищ тощо), починатися, початися (також чим), поставати, постати, і[й]ти, брати початок (від чого, де)
I похо́дити 1) (брати початок) to come (from); (від роду, від батьків) to be descended (from), to descend (from), to come (of), to issue (from) це слово походить від… — this word is derived from… 2) (виникати як наслідок) to be the result (of), to spring (from), to rise (from) II походи́ти 1) (деякий час) to walk a little (for a while) 2) (біля хворого, біля дітей) to nurse, to look (after) for some time; (біля хворого тж.) to tend for some time
descend
I похо́дити 1) происходить 2) (только в третьем лице: возникать вследствие чего-нибудь) происходить, перен. проистекать; (иметь источником) исходить; (быть следствием, вытекать из чего-нибудь) следовать; (иметь началом) восходить II похо́дити (быть похожим) походить III походи́ти 1) походить; (провести некоторое время шагая) пошагать; (много, в разных направлениях) поколесить походити коло (біля) кого, коло (біля) чого — поухаживать за кем, за чем 2) карт., шахм. пойти