-юю, -юєш, недоконаний вид, проколо́ти, -колю́, -ко́леш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Колючи (у 1 значенні), протинати що-небудь. || Колючи, проникати куди-небудь або давати вихід чомусь. || Робити отвір у чому-небудь чимсь гострим, колючим. 2) Уражати кого-небудь якимсь вістрям. || Робити рану, розсікаючи тіло якимсь вістрям. 3) переносне значення Проникати, проходити крізь що-небудь; прорізувати. || також у сполученні зі сл. очі, погляд, розмовне слово Проникливо дивитися на кого-небудь; пронизувати. || також у сполученні зі сл. душа, серце і т. ін. Сильно діяти, впливати на кого-небудь, викликати якісь почуття; уражати.
техн. прокалывать
= проколоти (чимсь гострим, колючим пробивати отвір у чому-н., проникаючи кудись, даючи вихід чомусь), пронизувати, пронизати, простромлювати, простромити, протикати, проткнути, протинати, протнути, проштрикувати, проштрикнути; надколювати, надколоти (трохи / зверху) — Пор. протинати
= проколоти to pierce, to prick; (шаблею) to pink, to run through; (шину) to puncture; тех. тж. to perforate, to punch
pin
= проколо́ти 1) прокалывать, проколоть; (насквозь) протыкать, проткнуть, пронзать, пронзить 2) (только несоверш.: о появлении сквозной язвы) мед. прободать