-я́ю, -я́єш і рідко підко́рювати, -юю, -юєш, недоконаний вид, підкори́ти, -корю́, -ко́риш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 значенні). || Змушувати кого-небудь коритися чиїйсь владі, ставити в залежність від когось. || переносне значення Освоювати що-небудь, роблячи корисним для себе, для людства. || переносне значення Підпорядковувати що-небудь чомусь, ставити щось у залежність від іншого. 2) переносне значення Викликати своїм поводженням, мовою, манерами тощо у кого-небудь схвальну оцінку, захоплення, прихильність і т. ін.
матем. подчинять
= підкорити 1) to subdue, to subjugate, to subject, to vanquish; to conquer; to enslave 2) to win підкоряти своєму впливові — to bring under control підкоряти собі — to override підкоряти чиєсь серце — to win someone's heart
compel, reduce, subject, subjugate
= підко́рювати, підкори́ти подчинять, подчинить; (завоёвывать; перен.: внушать к себе доверие, любовь) покорять, покорить; (обращать в рабство) порабощать, поработить