-ую, -уєш, недоконаний вид, розв'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Розпускати, роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного. || Звільняти кого-, що-небудь від мотузки, шпагату, зав'язки і т. ін. Розв'язувати руки кому, чиї — а) звільняти від родинних обов'язків; б) звільняти кого-небудь від будь-яких обмежень, давати можливість діяти вільно, жити за власним розсудом. Розв'язувати світ (пута) кому — а) звільняти від шлюбних обов'язків; б) робити щасливим, позбавляти душевних мук; в) (заст.) звільняти від кріпацтва. Розв'язати язик — а) привести до невимушеної розмови; б) силою змусити кого-небудь заговорити, виказати таємницю; в) почати говорити після мовчання. 2) Знаходити відповідь на поставлену умову (в завданні з математики, фізики, хімії і т. ін.). || Розгадувати що-небудь (кросворд, ребус, загадку і т. ін.). || рідко. Певним чином інтерпретувати виставу (театральну, циркову); оригінально розкривати яку-небудь тему (в літературі, мистецтві і т. ін.). 3) переносне значення Вирішувати щось (питання, проблему, справу і т. ін.). Розв'язувати війну.
1) = розв'язати (роз'єднувати кінці чого-н. зв'язаного); розшморгувати, розшморгнути, розсупонювати, розсупонити (супоню, зав'язку, петлю, вузол тощо); розшнуровувати, розшнурувати, розпускати, розпустити (шнурок, тасьму, плетиво тощо), розмотузувати, розмотузити 2) = розв'язати (завдання, задачу, проблему тощо; знаходити відповідь на поставлену умову); вирішувати, вирішити (що робити, як учинити, куди піти); розгадувати, розгадати (загадку) 3) див. починати
= розв'язати 1) to untie, to unbind, to undo 2) to liberate; (язик) to loose, to loosen розв'язувати війну — to unleash war 3) (задачу, дилему) to solve; to extricate розв'язувати питання (задачу) — to solve a problem
= розв'яза́ти 1) развязывать, развязать 2) (перен.: вопрос, проблему) решать, решить; разрешать, разрешить; (запутанное) развязывать, развязать