Ро́зголос

-у, чоловічий рід 1) Розголошення, обнародування чого-небудь. || Поширеність, популярність чого-небудь. Набирати широкого розголосу. Не робити розголосу — приховувати, тримати в таємниці що-небудь. Піддавати розголосу — розголошувати що-небудь. 2) Чутка, поговір. 3) переносне значення, рідко. Шум, гамір.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Ро́зголос

ч publicity набути (набрати) розголосу — to be given publicity, to become known

Українсько-англійський словник

Розголос

publicity

Українсько-англійський юридичний словник

Ро́зголос

огласка; (толки) молва; (перен.: при повышенном интересе) шум

Українсько-російський словник