-я́, середній рід 1) Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін. || Стан глибокої задуми. 2) Найвищий ступінь натхнення, захоплення, збудження, що призводить до граничної зосередженості на чому-небудь. До самозабуття — а) із великим захопленням; натхненно; самозабутньо; б) дуже; пристрасно; до нестями. 3) Добровільна відмова від своїх особистих інтересів в ім'я кого-, чого-небудь; саможертва, самозречення.
1) (найвищий ступінь натхнення, захоплення, збудження), самопосвята, екстаз; чад (перев. з відтінком несхвалення) 2) (добровільна відмова від своїх особистих інтересів в ім'я кого / чого-н.), самопожертва, самозречення
с self-oblivion, forgetfulness of self
самозабвение, самозабвенность