-а, -е. 1) Який належить усім чи багатьом. || Який належить одному та іншому (іншим); який є загальною приватною власністю двох та більше осіб. || Признач. для колективного користування (в якійсь групі, в якомусь колективі). Спільна власність — право власності двох або декількох осіб на одне й те саме майно. 2) Який виконується, досягається і т. ін. всіма (в суспільстві, групі, колективі). || Який здійснюється, проводиться і т. ін. разом із ким-небудь. || Колективний, груповий. || Який виявляється, проявляється всіма присутніми або всіма в якійсь групі, в якомусь колективі. || Який твориться, видається або підтримується всіма присутніми, навколишніми (про звуки, гомін і т. ін.). Спільними зусиллями — гуртом, колективно. Спільний ринок — Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) – державно-монополістична організація, до якої входив ряд країн Західної Європи. Спільне підприємство — підприємство, створене на основі вкладення капіталу вітчизняних і закордонних партнерів для здійснення господарської діяльності. 3) Той самий для одного й іншого (інших); який стосується одного й іншого (інших). || Який стосується того самого предмета (про спогади, думки і т. ін.). || Який однаково стосується до всіх, до кожного (в якій-небудь групі). || Власт. кільком, багатьом людям, характерний для кількох, багатьох явищ. || у значенні іменника спі́льне, -ного, середній рід Те, що властиве кільком, багатьом людям, характерне для кількох, багатьох явищ. Мати багато спільного — бути чимсь дуже схожим на кого-, що-небудь, нагадувати когось, щось. Не мати нічого спільного з ким - чим — не мати ніякого відношення до кого-, чого-небудь.
матем.; физ. единый (общий - ещё), общий (совместный), совместный (общий)
1) (який належить усім / багатьом), колективний, громадський, гуртовий; загальний (призначений для спільного користування) 2) (який виконується, здійснюється, виявляється усіма — у суспільстві, гурті, колективі), колективний, сукупний, гуртовий, сумісний; груповий (який здійснюється гуртом осіб); колеґійний (перев. про ухвалу, обговорення тощо); об'єднаний (який є наслідком згуртування, єднання); загальний (у якому беруть участь усі присутні); пленарний (за участю всіх, хто є на конференції, з'їзді тощо)
joint, common; (взаємний тж.) mutual; (об'єднаний) combined спільними зусиллями — by combined efforts не мати нічого спільного (про відносини) — to have nothing in common (with); (про схожість) to bear no resemblance to one another
conjoint, conjunct, agreed, co-operative, collective, common, communal, concerted, cooperative, dual, joint debt, joint, shared, united, settled
общий; совместный, совокупный; (объединённый, образующий единое целое) соединённый