таю́, таї́ш, недоконаний вид, перехідне дієслово 1) Тримати щось у таємниці, приховувати від інших. 2) Мати в собі, містити щось зовні непомітне або ще не виявлене.
I (перев. зі сл. "у собі" — мати, містити в собі щось зовні непомітне / ще не виявлене), крити (в собі), ховати II ▶ див. приховувати
to conceal, to hide таїти щось — to be mysterious таїти злобу проти когось — to have a grudge against smb., to owe one a grudge, to bear smb. malice
таить; (не обнаруживать, делать незаметным для кого-нибудь) скрывать