див. удаватися.
I = вдатися, удаватися, вдаватися (мати від народження / від природи певні якості), у[в]родитися II = вдатися ▶ див. звертатися, удаватися
1) док. див. вдаватися 2) (бути схожим на когось, уродитися в когось) to resemble, to look like він удався в батька — he takes after his father
см. удаватися