(встига́ти), -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, усти́гнути (всти́гнути) і усти́гти (всти́гти), -гну, -гнеш; мин. ч. усти́г, -ла, -ло; доконаний вид 1) з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що-небудь за певний проміжок часу. || Набувати якого-небудь стану за певний проміжок часу. || Бути спроможним робити що-небудь так само швидко, як хтось інший. || Прибувати куди-небудь вчасно. 2) Успішно здійснювати що-небудь, досягати успіху в чомусь. || тільки недоконаний вид Успішно навчатися, не відставати.
див. устигнути
див. встигати
= усти́гнути; усти́гти успевать, успеть; (делать что-нибудь в срок, прибывать к сроку) поспевать, поспеть