I -юю, -юєш, недоконаний вид, ухвали́ти, -алю́, -а́лиш, доконаний вид, перех. і з інфін. Виносити колективне рішення, вирішувати. || Підтримувати, схвалювати. Ухвалювати рішення. II -юю, -юєш, недоконаний вид, ухвали́ти, -алю́, -а́лиш, доконаний вид, перехідне дієслово, застаріле Дуже хвалити, вихваляти.
астр.; матем.; физ. определять (выносить решение)
див. ухвалити
= ухвалити (вирішувати) to decide, to make (to take) a decision; to resolve; (видавати рішення, ухвалу) to decree; (про суд - вирішувати справу) to award (to deliver, to pass) a judgement ухвалили (в протоколі) — resolved
decree, provide
I = ухвали́ти постановлять, постановить; (на собрании, бюро) принимать решение, принять решение; (в суде, на съезде) выносить решение, вынести решение; (о законе, проекте, постановлении) принимать, принять; (с оттенком - договариваться) решать, решить II = ухвали́ти хвалить, похвалить; восхвалять, восхвалить; (признавать правильным) одобрять, одобрить