шепчу́, ше́пчеш, недоконаний вид 1) перех. і неперех. Говорити, вимовляти щось дуже тихо, пошепки. || переносне значення Тихо шуміти, шелестіти, дзюрчати і т. ін. 2) неперех., з ким, також зі сл. один до одного, між собою. Розмовляти тихо, пошепки; шептатися. 3) перех. і неперех., розмовне слово Передавати чутки, поговори, розмови. 4) перех. і неперех., від чого, над ким – чим. Чаклуючи, промовляти наговір, приворот.
I (говорити, вимовляти щось дуже тихо), нашіптувати, нашептати, шепота[і]ти, пришіптувати, вишіптувати, вишептати, шамотіти, шавкотіти, шелестіти II ▶ див. доносити, чаклувати, шептатися
to whisper шептати комусь на вухо — to whisper in someone's ear
1) шептать, шепнуть 2) (только несоверш. - произносить заговор) шептать, нашёптывать