їм, їси́, їсть; їмо́, їсте́, їдя́ть; мин. ч. їв, ї́ла, ї́ло; наказ. сп. їж; недоконаний вид 1) перех. і без додатка. Споживати. || розмовне слово Кусати, гризти, клювати (про комах, птахів і т. ін.). Дурно хліб їсти чий ; Їсти чужий хліб — жити на чиїх-небудь харчах, не працюючи; жити з праці інших. Їсти немов не в себе — їсти надміру, дуже багато. Їсти просить (просять) (жартівливе) — подертий, потребує лагодження (про взуття, одяг). 2) неперех. Те саме, що харчуватися. 3) перехідне дієслово Роз'ятрювати, роз'їдати (про дим, пилюку тощо). 4) перехідне дієслово, переносне значення Завдавати болю, смутку; мучити. 5) перехідне дієслово, переносне значення, розмовне слово Весь час дорікати кому-небудь, ганити, сварити когось.
I (приймати їжу), споживати, спожити, живитися, у[в]живати, у[в]жити, поживлятися, поживитися, кусати, жувати, ремиґати, трапезувати, їстоньки незм., їсточки незм.; припадати, припасти (до чого); наминати, у[в]минати, у[в]м'яти, молотити, рубати, жерти, лупити, лопати, тріскати; ковтати, лигати (поспіхом, не жуючи); поїдати, поїсти, підмітати, підмести; підживлюватися, підживлятися, підживитися, підкріплюватися, підкріплятися, підкріпитися; чавкати, чвакати, чвакотіти, чвякати (їсти, голосно прицмокуючи губами) — Пор. ковтати, споживати, харчуватися II ▶ див. докоряти, кусати, мучити, удивлятися, харчуватися
есть; (только прям. - о людях) кушать, (часто, не раз) едать; (расходовать) потреблять їсть, аж за вухами лящить — уписывает за обе щеки їсти городину — (о постоянном употреблении) питаться овощами, потреблять (есть) овощи